Статті про сейфи та замки

Моніка Проетті (Monica Proietti), більш відома як «Моллі-автомат» (Machine Gun Molly) або «Моніка ла Мітрайль» (Monica la Mitraille), була відомою грабіжницею банків 60-х років минулого століття в Канаді. За досить коротке життя її підозрювали в організації як мінімум 20 пограбувань банків! Попри свою кримінальну кар'єру, вона стала героєм для багатьох монреальців того часу. А чому саме, стає неважко зрозуміти, детальніше розглянувши її історію.

Нещодавно один знайомий поскаржився, що поки він носив передачу дружині в лікарню, його машину встигли розкрити та витягнути з бардачка документи й цінні речі. І не посперечатися, що це досить поширена ситуація, з якою побоюється зіткнутися кожен водій. Крім того, якщо для викрадення автомобіля від зломника потрібен певний професіоналізм, то розбити скло і швидко забрати з салону все, що погано лежить, досить просто. Рев сигналізації при цьому не сильно лякає злодіїв, якщо господаря немає поблизу від машини. Але ж при поїздці за місто на риболовлю, полювання, по гриби або на пікнік не завжди є можливість залишити машину під наглядом. У такій ситуації документи, наприклад, не можна взяти з собою, тому як існує значний ризик їх зіпсувати або ж просто втратити. Для розв'язання цієї проблеми можна використовувати автомобільні сейфи.

Ми вже неодноразово розповідали про "гучні" пограбування банків. Зазвичай злочинців знаходять, заарештовують й засуджують, при цьому далеко не завжди поліції вдається повністю повернути награбоване й досить часто вся або велика частина суми пропадає без вістки. Пограбування філії Банку Франції в Тулоні 1992 року якраз примітно тим, що попри досить велику суму грошей, що була захоплена грабіжниками, влада наразі змогла повернути лише ~ 10% від їх здобичі.

До середини 19 століття всі відомі замки з ключами досягли вищої точки свого розвитку. Була потрібна відмова від прийнятої досі естетики та розвиток у бік більшої точності. Замок сам по собі був вже недостатній, він розглядався в поєднанні з анкерними болтами та сполучними штангами, разом з якими він утворював складну замикальну систему. У розробках брали участь не тільки вже відомі виробники замків, а й самі виробники сейфів вважали своїм обов'язком працювати над удосконаленням замикальних систем для своєї продукції. В одній статті неможливо привести та описати всі ідеї, винаходи та патенти, які вплинули на нові конструкції, перш за все, наприкінці 19 століття. Сотні патентів у всіх країнах зробили можливим надзвичайний стрибок у розвитку сейфових замків.

Пізно ввечері 20 березня 1831 року двоє чоловіків зі зв'язкою саморобних ключів підійшли до будівлі Нью-Йоркського міського банку. Ключі, зроблені за допомогою воскових відбитків дверних замків, дозволили чоловікам увійти в банк і замкнути за собою двері. За ніч Джеймс Хонімен і Вільям Дж. Мюррей спустошили банківське сховище і кілька сейфів, набивши кілька сумок банкнотами та монетами на 245 тисяч доларів. Сума еквівалентна приблизно 52 мільйонам доларів на сьогодні. Наступного ранку злочинці закрили після себе двері банку і спокійно забрали здобич під великими накидками. Головному констеблю Нью-Йорка вдалося заарештувати злочинців і повернути банку тільки 176 тисяч доларів. Доля решти 69 тисяч залишалася невідомою. Через кілька місяців після пограбування міська влада запідозрила детектива у нечесності та звинуватила в привласненні вкрадених грошей.

Крадіжки, що здійснює персонал торгових підприємств при наявності доступу до «живих» грошей – справжня проблема сучасного бізнесу. Згідно зі світовою статистикою, корпорації втрачають ~5% прибутку через крадіжки, що здійснюються співробітниками, й тільки 10-20% працівників магазинів є абсолютно чесними. Й навіть якщо в магазині, салоні краси або, наприклад, АЗС персонал кристально чесний, то ймовірність збройного пограбування такої торгової точки, що слабо охороняється, з боку кримінального елемента досить велика. Як же убезпечити грошовий виторг?

Одним з етапів у багатоступеневій системі забезпечення безпечного робочого місця є придбання спеціального сейфа для депонування, т.зв. «депозитного сейфа».

13 січня 2006 року о 12:38 дня до поліції надійшов дзвінок: йде пограбування банку. Через кілька хвилин поліціянти мчали через Сан-Ісідро, багате зеленню передмістя на північ від Буенос-Айреса. Коли офіцери прибули на місце події — до двоповерхового відділення Banco Río, одного з найбільших фінансових установ Аргентини, – вони виявили, що злодії все ще знаходяться всередині. Всередині знаходилося п'ятеро злодіїв, переодягнених в різні костюми, і тепер вони опинилися в пастці разом з 23 заручниками. Зовні вулиці кишіли поліціянти, які незабаром встановили радіозв'язок з одним з грабіжників, який назвався Уолтером. Злодії знали, що вони оточені, сказав Уолтер, але вони ще не були готові здатися. А до тих пір краще триматися подалі. О 7 годині вечора група спецзагону увірвалися всередину. Але не було ні перестрілки, ні метушні. І ніяких слідів злодіїв. Заручників розосередили по трьох поверхах - вестибюлю, мезоніну та підвальному конференц-залу, який був замкнений зсередини. Всі вони були неушкоджені. Тільки коли детективи спустилися в підвал, вони виявили, що насправді шукали грабіжники. Там, на великому підземному рівні банку, уздовж стін вишикувалися сотні депозитних сейфів з армованої сталі. Злодії зламали величезну кількість ящиків — 143 з наявних 400 й спустошили їх. Але що саме вони забрали та куди поділися, залишалося загадкою. Поліціянти прочесали кожен дюйм трьох поверхів банку, але не змогли знайти жодного члена банди

Винахід парової машини (Джеймс Ватт, 1769 р.) і механічних ткацьких верстатів (1785 р.) надало життю людей абсолютно нові масштаби та ознаменувало початок XIX століття – століття технічного прогресу та промислової революції. У 1801 р. – Франц Діннендаль (Franz Dinnendahl) побудував на заснованій ним в Ессені фірмі першу в Німеччині парову машину. У 1811 р. – заснування сталеливарного заводу Фрідріха Круппа (Friedlich Krupp) в Ессені.  Ці дати голосно заявили: почалася перша фаза входження в нове століття. А він виявився відзначений постійними змінами й технічними винаходами, а паралельно з цими явищами в людях розвивалася практично фанатична віра у науку, техніку та прогрес. Незабаром у власності певних кіл населення зосереджуються значні цінності, які потребують захисту. Адже одночасно з хвилею індустріалізації проявляється надлишок соціальної напруженості: одні стрімко багатіють, інші ж не менш стрімко зубожіють. Потреба у надійних захисних сховищах для розміщення накопичених цінностей зростає в серйозних масштабах.

Сьогодні у світі триває епідемія коронавірусу, й вірусологи працюють наразі над створенням рятівної вакцини, а в деяких країнах вже приступили до випробувань на добровольцях. А ми хочемо розповісти про банківське пограбування, що було безпосередньо пов'язане з епідемією та охороною здоров'я. 26 січня 1948 року в Імперіал Банк в Токіо увійшов чоловік і представився чиновником охорони здоров'я. У чоловіка на руці була пов'язка з відповідним написом і сумка через плече. Він пояснив, що направлений в банк окупаційними військами США з наказом зробити щеплення всьому персоналу від раптового спалаху дизентерії в даному районі. Чоловік дав усім шістнадцяти присутнім по таблетці та кілька крапель рідини.

Вельми часто в кримінальній хроніці трапляються повідомлення про крадіжки з сейфів офісів або магазинів, які вчинили самі співробітники підприємств. У таких випадках, очевидно, зловмисники або мали доступ до ключів від сейфа, або примудрялися підглянути цифровий код від електронного замка. Бували також випадки, коли працівники виймали з сейфів невеликі суми протягом тривалого періоду часу та факт крадіжки помічали далеко не відразу. Одним зі способів уберегти вміст службового сейфа від подібного несанкціонованого доступу є опечатування (пломбування) дверей сейфа. Існує кілька способів опечатування дверей сейфів, і ми постараємося розповісти про них.