Одне з революційних пограбувань

Красин дипломатПро російського революціонера Леоніда Борисовича Красіна за радянських часів було знято кілька фільмів і написано чимало книг. В основному там прославляють Красіна як радянського дипломата і державного діяча, адже з 1918 по 1925 рік він був народним комісаром торгівлі та промисловості, потім шляхів сполучення, зовнішньої торгівлі РФСР, повпредом у Лондоні.

Згадується звичайно, що він був одним з основних організаторів експропріацій (пограбувань) з метою отримання грошей, які йшли на революційну діяльність.

Сьогодні хотілося б докладніше розповісти про пограбування державного банку у Фінляндії, організоване Красіним.

Коли в Росії у 1905 році почалася епоха революційних експропріацій, власники та службовці банків виявилися не готові до злочинних нововведень на зразок багатолюдних нальотів або хитромудрих підкопів. До того ж у банках, як правило, не було ні сигналізації, ні пристойних сейфів.

Молодой Красин

Підконтрольні Леоніду Красіну Бойові структури здійснили безліч нальотів на поштові відділення, транспорт і питні заклади. Бойовиків, втім, досить часто ловили, й за законами воєнного часу їм загрожувало суворе покарання аж до смертної кари. Подібні пограбування приносили не так багато грошей, як хотілося бойовикам. У кращому випадку кілька тисяч рублів, що було не вигідно ні з політичної, ні з економічної точки зору. Маси починали вірити в урядову пропаганду, яка твердила, що всі революціонери – злочинці. А витрати на підготовку експропріацій — закупівлю зброї, вибухівки, виготовлення фальшивих документів та екіпіровку бойовиків — виявлялися не порівнянними з сумами, отриманими в результаті акцій.

Леонід Красін підійшов до справи з властивою йому розважливістю. Він вибрав банк у Великому князівстві Фінляндському, де російську владу недолюблювали, а імперській поліції, по суті, не давали діяти. Щоб не псувати відносини з фінами, за мету вибрали відділення Державного банку у Гельсінгфорсі (нині — Гельсінкі), а не який-небудь фінський приватний банк.

Замість того щоб доручати справу ідейним, але розхлябаним і балакучим революційним інтелігентам та студентам, Леонід Борисович, довірив пограбування латиським бойовикам. Ті вже мали бойовий досвід, а троє з них до того ж були рідними братами, що виключало можливість зради.

13 лютого 1906 року за старим стилем латиські бойовики та залучені ними на допомогу фінські соціал-демократи увійшли до банку. 8 учасників нальоту зайняли позиції на сходах — біля входу та на майданчиках поверхів, а решта увійшли у приміщення. Керівника відділення Н. Виковського зв'язали, а сторожа Баландіна, що намагався захистити його, вбили. Решта службовців покірливо дозволили замкнути себе у приймальні. Грабіжники очистили касу, абсолютно спокійно покинули банк і розійшлися у різні боки.

Найцікавіше полягало в тому, що ніякої сигналізації у будівлі не було, а телефонні дроти грабіжники просто перерізали. Але навіть якби службовцям як-небудь вдалося дати знати поліціянтам про те, що сталося, останнім навряд чи б пощастило швидко дістатися до банку. По всіх прилеглих вулицях фланірували члени фінської Червоної гвардії, готові за командою перекрити підходи до установи. Так що про пограбування стало відомо, лише коли дружина одного зі службовців занепокоїлася через те, що чоловік не прийшов додому обідати. Прибулим правоохоронцям залишалося підрахувати збиток, нанесений бойовиками, – понад 175 тис.карбованців.

Государственный банк в Хельсинки

Якби не загибель сторожа, злодії, напевно, могли б розраховувати на потурання фінської поліції та громадськості. Але безглузде вбивство людини, яку застрелили, а потім чомусь кілька разів вдарили кинджалом, обурило фінів. Наступного дня касир на станції в Гельсінгфорсі зауважив, що у пасажира, який купував квитки для себе та чотирьох своїх товаришів, підозріло товстий гаманець, й повідомив про це у відділення. На наступній станції при спробі затримання бойовики вбили жандарма, поранили поліціянта та спробували втекти в ліс по снігу. Але тепер їх переслідувала вся поліція князівства, й незабаром грабіжників заарештували.

16 і 17 лютого 1906 р. в Таммерфорсі було заарештовано ще троє грабіжників. Один із затриманих при арешті вбив комісара Балкевича, констебля Гренфельда, пожежника та поранив ще 9 осіб.

Всіх спійманих бойовиків та їх місцевих помічників судили. Однак, оскільки у Фінляндії діяли відмінні від всієї іншої імперії закони, нікого зі злодіїв не стратили. Красін був заарештований у Фінляндії в 1908 році, але його участь в операції поліція так і не змогла довести й за відсутністю доказів змушена була відпустити.

Вдалою виявилася акція і в фінансовому плані. За вирахуванням того, що відібрала у бойовиків поліція, і витрат на підготовку нальоту, партія більшовиків отримала понад 100 тис. карбованців.

Експропріації тривали, наступною великою справою стало пограбування Московського товариства взаємного кредиту 7 березня 1906 року. Грабіжники взяли 875 тисяч рублів. Це пограбування Красін організував на прохання есерів, так що більшовики отримали лише частину награбованих грошей.

А в червні 1907 року вже більшовикам вдалося здійснити дійсно велику тифліську експропріацію, виконавцем якої був Більшовик Камо — під час неї було викрадено 250 тисяч рублів. А організатором екса був все той же Красін.

Джерело: Грабеж ва-банк

Теги пограбування банку

Переглядаючи цей сайт, ви погоджуєтеся з нашою  політикою конфіденційності