Історія сейфів та замків

Цінність старовинного сейфа залежить від його дизайну, рідкості та стану, але головна проблема полягає в тому, щоб визначити, коли було виготовлено старий сейф. Пошук виробника – перший крок. Потім шукають якісь унікальні чи виняткові особливості, які відрізняють конкретний сейф від інших моделей та визначають епоху. І, безумовно, особливо цінні сейфи зі своєю історією.

Слюсарі Середньовіччя при виготовленні надійних дверних замків намагалися вигадати свої витончені секрети. Зробити все можливе, щоб злочинець висушив собі мізки, в розв'язанні питання: "Як же відкрити цей замок?".

Фіктивні чи приховані замкові щілини були на той час дуже популярні. Хочемо запропонувати нашим читачам розглянути два старовинні навісні замки, механізм відкриття яких зовсім не очевидний.

Продовжуємо історичний екскурс у світ виробництва сейфів.

Наприкінці XIX початку XX століття в Російській імперії працювало відразу кілька знаменитих виробників вогнетривких шаф. Так в той час називали сейфи. Ми вже розповідали про фірму "Саламандра" в Києві, фабриці "Сан-Галлі" в Петербурзі, про те, які високоякісні вироби випускала "Фабрика братів Смирнових в Москві", фабрика В.Меллера (W. Moeller) і "ТОВАРИСТВО Сущевського заводу вогнетривких шаф і кухонних плит".

Тепер ми розповімо більш детально про вироби Сущевського заводу і покажемо скільки коштувала вогнетривка шафа даної фабрики на той момент в 1913-1914 році.

Перед численними виробниками сейфів XIX століття стояла нагальна проблема: як довести надійність своєї продукції? Зазначена в рекламі зламостійкість і вогнестійкість сейфів потребувала наочного підтвердження. Тому в той час була поширена практика влаштовувати публічні спалювання і спроби зломів сейфів. Ми вже неодноразово писали про такі видовища, які були надзвичайно популярні у публіки.

Але зауважимо, що такі випробування насправді не гарантували достатньої якості продукції. Адже виробники, відмінно знаючи слабкі сторони та недоліки своїх сейфів прекрасно могли їх обійти. Тому в XX столітті були створені спеціальні незалежні організації для випробування і сертифікації сейфів.

Чому випробування продукції, що проводиться самостійно фахівцями фірми виробника, не гарантує достатньої якості ми розкриємо на конкретному історичному прикладі.

Капсула часу (капсула пам'яті, капсула з посланням до нащадків, лист у майбутнє) — послання, призначене для майбутніх поколінь. Як пояснив експерт з капсул часу Вільям Е.Джарвіс у своїй книзі 2002 року «капсули часу: культурна історія», одна з визначальних характеристик капсули часу – те, що у неї повинна бути дата закінчення. Справжня тимчасова капсула схожа на експеримент, що проводиться з використанням наукового методу, в тому сенсі, що у неї є певний початок і кінець.

Звичайно ті, хто готують капсулу часу для нащадків зацікавлені в збереженні її вмісту. Тому логічно, що нерідко як капсули пам'яті вибирають сейфи, або навіть сейфові кімнати.

Серед дверних замків, яких безліч було вироблено в слюсарних майстерень і на фабриках за всю історію людства є особливо цікаві екземпляри зі своєю легендою.

У 1799 році слюсар Джордж Девіс з Віндзора, Англія, винайшов і запатентував свій "двокамерний замок", з верхньою та нижньою камерами. Ключ провертався у верхній камері, щоб увійти в нижню, де знаходився фактичний замок. Дуже важливо було зберегти сам механізм замку у великій таємниці, адже його використовували в основному в ящиках для державних розсилок короля Георга III.

Король Людовик XVI прирівнював ремесло виготовлення замків і ключів до мистецтва і сам захоплювався даним видом діяльності. Варто сказати, що в ті часи в замках і ключах цінувалася не тільки надійність, але також витонченість виконання, а всі замки виготовлялися виключно вручну.

Сучасний прогрес і промислове виробництво уніфікувало зовнішній вигляд замків. Але при цьому серед слюсарів залишилися талановиті люди, замки яких вражають уяву красою виконання. Про одного з таких художників по металу, Френка Коралевскі (1872-1941) та його унікальний замок «Білосніжка і 7 гномів», ми якраз і хочемо вам розповісти.

Період XVII-VIII століть отримав в історії назву епохи Просвітництва. Розвиток і зростання добробуту міської буржуазії супроводжується бурхливим розквітом ремісництва, торгівлі та ділової активності. Все це настійно вимагало великої кількості захисних і охоронних пристроїв. Попит на місткості будь-якого виду, що замикаються, такі як шухлядки, футляри та скриньки для зберігання грошей різко зріс.

Штучне виробництво вже не покривало потреб у замках. Крім того, стали вимагатися легші замки та, за можливості, нескладні у вживанні.

Подібні замки найчастіше застосовуються для сейфових сховищ банків та інших приміщень, де потрібен максимальний захист.

Можна виділити два типи часових замків. Наприкінці 19-го початку 20-го століття були популярні замки з тимчасовим інтервалом для відкриття всієї системи замикання.

Також є замки з таймером, призначеним для запобігання відкриття сейфа або двері в сховище до досягнення заданого часу. Такий замок неможливо відкрити до терміну навіть знаючи кодову комбінацію. Вдосконалені замки подібного типу випускаються і сьогодні.

Перші традиційні шафи для документів були розроблені в 1830-х роках, щоб замінити шафи з отворами для голубиної пошти.

Ранні картотечні шафи в основному виготовлялися з твердих порід дерева, таких як дуб, і робилися трьох / чотириярусними. Звичайно, у міру зростання попиту на ці допоміжні засоби для організації роботи клерків зростала різноманітність стилів і форм офісних меблів. Виробники почали виготовляти шафи для різних категорій людей, щоб задовольнити потреби багатьох професій.