Віртуозний ведмежатник-самоучка періоду розвиненного соціалізму

У 70-ті роки минулого століття міліціонери Тульської та Липецької області буквально збилися з ніг, намагаючись розібратися з великою кількістю зухвалих крадіжок.

Невідомі успішно зламували сейфи у колгоспах і радгоспах, відділеннях пошти та ощадкасах. Оперативники, що приїжджали на місце злочину, не могли знайти ніяких слідів злочинців. Очевидно було тільки, що сейфи розкривалися портативним різальним апаратом.

З вересня 1974 по жовтень 1977 року злочинці обчистили 20 сейфів.

З 1978 р. почалися пограбування у великих універмагах і маленьких магазинах. Навіть бібліотеки не обійшли стороною, "макулатурні" книжки цінувалися на той час вельми дорого. У магазинах крім грошей забирали весь дефіцит. Географія крадіжок розширилася ще на три сусідні області: Рязанську, Тамбовську і Курську. І так тривало до 1982 року.

Зловмисники прокололися на пограбуванні у Міжнародний жіночий день - 8 березня.

9 березня 1982 продавчині універмагу у Скопині під Рязанню вийшли на роботу після вихідного дня та ахнули. Прилавки зрушені, товар весь скинутий на підлогу, каси розкриті, порожні пляшки спиртного упереміш із залишками закуски.

Як зрозуміли міліціонери, які прибули на виклик, пізно ввечері 7 березня злочинці потрапили до магазину зумівши відключити сигналізацію. Вони забрали всю готівку з кас і навіть відрізали хутряні коміри від пальта. Але, зловмисники не змогли залишити без уваги святковий стіл, за яким продавчині відзначали своє свято. Добре випивши та закусивши, злодії вляглися спати. Подібний випадок ми описували з невдалим грабіжником у Греції. Але тут наскочникам пощастило. Прокинувшись у вихідний день 8 березня, вони спокійно зникли з награбованим.

Але випите спиртне зіграло злий жарт з одним з передбачуваних злочинців. Перебуваючи у нетверезому стані, злодій вирішив одягнутися. Вибрав собі новеньке пальто й залишив старе тут же в магазині. Серед нових пальт, звалених у купу, оперативники знайшли одне поношене! У підкладці ношеного пальта завалялися два клаптики папірця. Один з них виявився обривком довідки з печаткою Лебедянського району Липецької області, а інший – нарядом на ремонт радіоточки: з точною адресою у Вузловій!

Міліціонери вже передчували швидке упіймання злочинця. Але як виявилося, за адресою у квитанції жила вельми літня пара пенсіонерів без дітей і квартирантів. Майстра викликали вони багато років тому.

Довелося знову взятися за розслідування. Завдяки старому пальто визначили статуру злочинця. Було зрозуміло, що злодій технічно грамотний і пов'язаний з певними станціями однієї залізничної гілки — Вузлова, Скопін, і з Лебедяню. Графік поїздів, на яких можна було дістатися з Вузлової до Скопина і назад, збігся з хронологією крадіжки з універмагу! Діставшись вечірнім поїздом у Скопин, злодій міг тільки вранці виїхати на поїзді у Вузлову.

Під ці параметри підходило 5 осіб. Вирішили затримати зв'язківця залізниці м.Вузлова В'ячеслава С'єдіна, з'ясувавши, що його дружина родом з Лебедяні.

Дві групи слідчих виїхали одночасно: одна для затримання С'єдіна на робочому місці, друга для обшуку одноповерхового барака, де жив передбачуваний злочинець.

На підлозі у квартирі С'єдіна валялася гора речей і техніки, серед яких знайшли колекцію грамплатівок, вкрадену з ветлабораторії у Лебедяні.

У кабінеті слідчого раніше судимий за дрібну крадіжку В'ячеслав спочатку все заперечував. Мовляв, працюю, зав'язав з минулим. Але викрити злодія допомогла випадковість. Вирішивши запалити у кабінеті слідчого, В'ячеслав дістав дешеву сигарету та дорогу запальничку. На питання, де дістав таку красиву запальничку, С'єдін недовго думаючи сказав, що купив у місцевому універмазі. Опера перевірили його слова. У магазині Вузлової ніколи не було таких запальничок.

Злодій почав давати свідчення, адже він шалено боявся розстрілу і побиттів. І найголовніше, з'ясувалося, що працював він завжди особисто!

За радянським законодавством крадіжка на суму понад 10 тис.руб. кваліфікувалася як розкрадання в особливо великому розмірі. Покарання – 15 років колонії або вища міра. Щоб отримати поблажливість, В'ячеслав зізнався у всіх крадіжках у магазинах і зломах сейфів у колгоспах і радгоспах.

У ході розслідування він повідав, що ретельно готувався до злочинів: прочитав близько півсотні підручників з криміналістики, а також збирав газетні вирізки статей про упіймання злодіїв.

С'єдін вивчав методи роботи міліції, щоб не проколотися на ділі. Всі навчальні матеріали були з позначками злодія, заслиненими сторінками.

В'ячеслав ніколи не йшов на справу без підготовки. Знімав майбутнє місце злочину з різних точок, а потім по фотографіях планував свої дії. Іноді С’єдін спеціально розбивав вітрину магазину, забирався на дерево, засікав час і спостерігав за міліціонерами. Безпосередньо перед крадіжкою відрізав від будівлі телефонний і електричний кабель.

Був і непересічним стратегом. У 70-і роки він розкривав сейфи за допомогою зварювального апарату, який змайстрував самостійно. Але, спеціально перервав серії злочинів, зачаївся. Тільки через рік почав красти знову вже з магазинів.

У 1984 році суд засудив злодія до 15 років колонії суворого режиму.

Джерело: Вор-призрак: дело взломщика - «криминалиста»