Поганий хокейний воротар може стати відмінним грабіжником банків!

Аттіла Амбрус (народився 6 жовтня 1967 р.), він же Грабіжник віскі, — угорський грабіжник банків і професійний хокеїст. У 1990-х роках він прославився тим, що здійснив серію таємних «пограбувань джентльменів» в Будапешті та його околицях, працюючи воротарем. Воротарем Амбрус був вельми малоефективним: одного разу за одну гру йому забили 23 шайби, та 88 за відрізок з п'яти ігор.

Проте він зумів стати народним улюбленцем Угорщини, що символізує бурхливі часи встановлення капіталізму в колишній комуністичній державі. Зрештою, Амбрус був спійманий та ув'язнений приблизно на 12 років, випущений у 2012 році. Його історія була розказана в книзі 2004 року “Балада про грабіжника віскі" письменника Джуліана Рубінштейна та у фільмі 2017 року "The Whisky Bandit" режисера Німрода Антала.

Народився Амбрус в угорській родині в невеликому селі на сході Трансільванії, Румунія. У 1988 році юнак незаконно перетнув кордон Румунії, чіпляючись за днище вантажного поїзда, і попросив політичного притулку та громадянства Угорщини. У новій країні він заробляв на життя випадковими заробітками.

Тут він пробився на проби у хокейний клуб Újpesti TE, де став резервним воротарем, двірником і водієм. Амбрус був жахливим воротарем, але він був маніакально відданий грі та працьовитий. Все це викликало жалість до нього і підтримку товаришів по команді. Команда дала йому прізвисько "Пантера з Чика". Керівники клубу, які не могли дозволити собі кращих гравців, коли перша хвиля капіталізму прокотилася по Східній Європі, платили йому гроші. Щоб зберегти роботу, Амбрус спав на ліжку в туалеті на стадіоні, їв у церквах і працював то могильником, то вигульником собак. У січні 1993 року, загрузлий в боргах через хабарі, які, як він сподівався, принесуть йому документи про громадянство, Амбрус почав планувати пограбувати поштове відділення.

Три дні поспіль він пропускав тренування і пив віскі, потім купив перуку та іграшковий пістолет на блошиному ринку. Він почав свою нову кар'єру з найпростішого: "стій!". Після чого ввічливо зібрав готівку – 548 000 форинтів (близько 5900 доларів на той момент), замкнув касирів всередині, а потім побіг додому та його вирвало. Однак справи пішли так гладко, що за наступні 12 місяців бандит скоїв ще 10 пограбувань. І хоча пізніше він носив з собою справжній пістолет, Амбрус ніколи нікому не заподіяв шкоди під час своїх пограбувань.

Зараз важко пояснити сенсаційну привабливість "грабіжника віскі". Так Амбруса охрестили Будапештські ЗМІ, тому що його часто бачили в кафе біля банків перед пограбуванням, одягненим в дивовижні костюми. Він став улюбленцем народу, розгніваного тим, що його корумпованих господарів – комуністів замінили настільки ж корумповані капіталістичні чиновники.

Його статус народного улюбленця підвищився після того, як Амбрус почав роздавати квіти касирам банку, яких він пограбував, і посилати пляшки вина невмілим слідчим, які намагалися його зловити. Йому було присвячено шоу кабаре і навіть реп-пісня, що посіла перше місце в чартах, під назвою «The Whisky Robber Is the King».

Зауважимо також, що успішні пограбування не завадили отримати Аттилі угорське громадянство в 1994 році. Воротар якимось чином уникав підозр слідства. І не тому, що приховував своє новопридбане багатство. Він часто відвідував міські казино, приїжджав на тренування на новій машині, пригощав своїх товаришів по команді розповідями про відпустки в екзотичних місцях і навіть заплатив за ремонт роздягальні команди.

За 6 років Амбрус здійснив 27 пограбувань банків, поштових відділень і туристичних агентств, в результаті чого було вкрадено близько 100 мільйонів форинтів (близько півмільйона доларів США).

Але 15 січня 1999 року це «свято життя» припинилося. Переслідуваний поліціянтами після виходу з банку, Аттіла дістався до румунського кордону, куди кількома хвилинами раніше прибув факс з його описом. "Віскі-грабіжник" здався без супротиву. Під час арешту в 1999 році народна підтримка серед його названих земляків становила 80 відсотків.

У липні того ж року Амбрус втік з Будапештської в'язниці, використовуючи простирадло, електричні шнури та шнурки для взуття. До нього з цієї в'язниці ще ніхто не збігав. Він жив у квартирі в центрі Будапешта, уникаючи затримання поліції протягом трьох місяців. Амбрус був спійманий знову після чергового пограбування, коли випадково залишив доказ на місці злочину. Злочинець був засуджений до 17 років колонії суворого режиму. 31 січня 2012 року він був звільнений умовно-достроково за хорошу поведінку.

Перебуваючи у в'язниці, Амбрус зайнявся гончарною справою, а після звільнення з в'язниці у 2012 році продовжив виробництво кераміки у своїй рідній країні, Румунії, в Чіксереді (Miercurea Ciuc). Крім цього, Аттіла написав шість пісень. Аттіла Амбрус став героєм відзначеної нагородами книги Джуліана Рубінштейна "Балада про грабіжника віскі" (2004). Були поставлені сцени з книги в угорському та німецькому театрах. Книга була обрана для фільму Джонні Деппом і Warner Bros., сценарій якого був включений в чорний список Голлівуду за 2008 рік, як один з кращих невиконаних сценаріїв року.

Джерело: Attila Ambrus