Як розбагатіти на пограбуванні не здійснюючи його

У 1776 році Сполучені Штати Америки отримали незалежність, а вже в 1781 році був заснований Банк Північної Америки, який до самого 1783 року виконував функції Центробанку. Там зберігалися гроші Конгресу, друкувалися банкноти й це був єдиний на той час банк, що мав право працювати на території країни. У 1783 році він отримав комерційну ліцензію та перетворився на Банк штату Пенсільванія.

До 1798 року у США не траплялося жодного банківського пограбування. Наприкінці літа того року у Філадельфії спалахнула епідемія жовтої лихоманки. Багато жителів встигли покинути місто, рятуючись від хвороби, але, не дивлячись на це, близько 1300 осіб померли швидкою та жахливою смертю.

Одним з тих, кому пощастило втекти, був коваль Патрік "ПЕТ" Ліон. Разом зі своїм 19-річним учнем він сів на борт невеликого вітрильного судна, що прямувало до Льюїстауну, штат Делавер. На жаль, юнакові не вдалося уникнути трагічної долі. Під час плавання він помер від хвороби. ПЕТ був у відчаї, але подія, що сталася після цього, зовсім вибила з нього дух. До Делавера докотилися новини, що у найбільшому місті країни Філадельфії, звідки втік Ліон, сталося пограбування банку Пенсільванії. У ту ніч, з 31 серпня на 1 вересня 1798 року, з «залу теслярів» винесли величезну на ті часи суму, що дорівнювала 162 тисячам 821 долара.

Зал плотников

Газетні повідомлення про пограбування сполошили Пета, адже саме йому замовили термінову заміну замків на дверях сховища якраз перед епідемією та втечею жителів з міста. Ліон розумів, що він автоматично потрапляє під підозру у причетності до злочину. У першу чергу він запідозрив Самюеля Робінсона та його компаньйона, які приходили до майстерні з замовленням від банку Пенсільванії. Робінсон представився ковалю, як бригадир теслярів, якому доручено роботи з реконструкції банківських сховищ. Коли Патрік обмовив всі умови, замовники принесли до майстерні двоє залізних дверей, в яких необхідно було замінити фурнітуру та замки. Замки на дверях дійсно виглядали несерйозно для такого важливого об'єкта,й коваль поставив дверні запори складнішої конструкції. Тільки тепер Пет поставився з підозрою до цих візитерів і до того, як приятель Робінсона з цікавостю вдавався у всі деталі виробництва замків і технологій, які використовував при цьому Ліон.

Вирішивши не чекати візиту поліції, коваль сам відправився до Філадельфії, щоб повідомити про можливих злочинців. Іронічно, але у рідному місті до його викриття поставилися вкрай скептично. Констебль Джон Хейнс негайно взяв Пета під варту, а коли з'ясувалося, що у Ліона лежить внесок на суму 1400 доларів у пограбованому банку, та він є власником власного магазину, підозри тільки посилилися. Банківські службовці і поліція були абсолютно впевнені в тому, що маючи справу з замками у дверях грошового сховища, Ліон виготовив для себе додатковий комплект ключів. Поліціянти також зіставили від'їзд коваля у Делавер з втечею з награбованим. Для формального дотримання протоколу Пету запропонували вихід під заставу на період проведення слідства, правда у непіднімну для нього суму у 150 тисяч доларів, це практично дорівнювало сумі вкраденої з банку.

У в'язниці ковалю довелося нелегко – у Філадельфії продовжувала лютувати жовта лихоманка, і катівні не були винятком. Ліон навіть не розраховував, що зможе вийти живим, бо сидячи у крихітній одинці з мізерним харчуванням, у вогкості та холоді, він міг дозволити собі лише молитви та очікування прихильності долі. Це очікування злегка скрашували чутки про те, що за звинуваченням у пограбуванні затримано ще кілька людей, серед яких були названі імена як мінімум двох охоронців, яких намагались пов'язати з крадіжкою.

Розслідування, зрештою, підтвердило припущення Ліона – Самюель Робінсон, дійсно, виявився причетним до злочину. Робінсон залучив до плану крадіжки свого підлеглого, члена Товариства теслярів, Ісаака Девіса. Крім них у справі брав участь співробітник банку швейцар Томас Каннінгем, який у ніч пограбування ховався у залі теслярів. Саме Девіс супроводжував Робінсона, коли вони приходили до Ліона й це він виявляв гарячий інтерес до роботи коваля, а особливо до замків, які той встановив на двері банківського сховища.

Парочка зловмисників, мабуть, вирішила, що придумали ідеальний злочин, адже все пройшло як по маслу. Тільки, за іронією долі, Самюель Робінсон помер від все тієї ж жовтої лихоманки буквально через пару днів після пограбування. Решта злочинців були не настільки прозорливими, як їх організатор і зробили класичну помилку грабіжників — стали витрачати свої гроші. Само собою, їх неприборкані витрати не вислизнули від уваги поліції, для якої розкриття крадіжки було пріоритетною справою.

Відразу після арешту, Девіс дав свідчення про всі деталі операції та уклав угоду зі слідством. Губернатор Пенсільванії погодився на помилування в обмін на повернення всіх вкрадених грошей, а також докладну інформацію про злочин, для посилення безпеки грошових сховищ. А що ж Пет Ліон? Дивно, але грабіжник Девіс жодного дня не провів в ув'язненні, а невинний Патрік нудився у в'язниці. Більш того, коли злочинці були вже спіймані, дехто у поліції все одно наполягав, що коваль був посвячений у план пограбування та брав участь в ньому. Нібито він таки виготовив комплект ключів від грошового сховища. Це коштувало йому ще декількох тижнів ув'язнення, поки він остаточно не був виправданий.

Вийшовши на свободу, обмовлений і ображений Пет, вирішив, що буде справедливо, якщо він отримає компенсацію за свої страждання. По-перше, менш ніж через рік після виходу з в'язниці він опублікував книгу про цю справу, а по-друге, подав судовий позов проти банку Пенсільванії та правоохоронних органів штату.

Адвокатами Пета Ліона виступили Олександр Дж. Даллас, який пізніше буде призначений секретарем скарбниці США та Джозеф Хопкінсон, один з найбільш досвідчених юристів країни, син Френсіса Хопкінсона, творця американського прапора й одного з підписантів Декларації незалежності США від штату Нью-Джерсі, федерального судді США.

Після чотирьохгодинної наради присяжні повернулися з вердиктом на користь Пета. Державу разом з банком Пенсільванії зобов'язували виплатити позивачеві 12 тисяч американських доларів. Два роки по тому, відповідачі продовжували подавати апеляції, правда їм вдалося домогтися лише зниження суми до 9 тисяч. З урахуванням виторгу за продану книгу в 2 тисячі доларів, Пет Ліон отримав досить значну компенсацію і це дозволило йому доживати свої дні у фінансовому комфорті.

Наступне задокументоване пограбування американського банку відбудеться тільки у 1831 році. Воно також відбудеться тихо і безкровно. Після цього настане довга перерва, після якої у 1863 році трапиться справжнє збройне пограбування. Під час нього вже загинуть люди, і з цього моменту почнеться низка банківських грабежів без перерви донині.

Банк Пенсильванії США

Теги пограбування банку

Переглядаючи цей сайт, ви погоджуєтеся з нашою  політикою конфіденційності