Є двері – знайдеться й замок!

Дверний металевий замок — що може бути звичніше? Практично всі сучасні замки відрізняються лише якістю сплаву і складністю механіки, без особливих конструктивних відмінностей. Але так було не завжди.

Дверні замки, зроблені повністю з металу, почали виробляти римляни тільки у III столітті н. е., а до цього періоду часу всі замки були повністю або частково зроблені з твердої деревини, хоча самі ключі могли бути зроблені з бронзи або заліза. Повністю дерев'яні замки використовувалися на території більшої частини Європи аж до II століття н. е.

Існує три основних типи дерев'яних замків:

• Штифтові замки (єгипетські, спартанські та кельтські замки).
• Рухомі болтові замки.
• Дерев'яні блок-замки (з поворотним ключем).

Месопотамія та Древній Єгипет (~2000 р. до н. е.)

Найраніший дверний замок складався з дерев'яної поперечини на двох дерев'яних же кронштейнах, встановлених на двері та дверній рамі. Наступним етапом розвитку стало використання ключа.

Оскільки старовинні двері можна було замикати тільки зсередини, наступним удосконаленням став дерев'яний замок (або засув) з короткою балкою зовні дверей.

Засув відводився у сторону ключем з того ж матеріалу. Дія ключа полягала в тому, щоб підняти штифти, що утримують балку/болт на місці. Засув відкривався або закривався, коли його вільний кінець вставлявся ключем в дерев'яну напрямну дверної рами або виходив з неї.

Такі дерев'яні штифтові замки з ключами використовувалися ще в Стародавньому Єгипті, тому їх часто називають єгипетськими замками. Але насправді є безліч свідчень, що вказують на те, що єгиптяни перейняли цей тип замку від більш ранніх культур Месопотамії.

Стародавній Рим (~200 рік н. е.)

Римські металеві штифтові замки розвинулися з єгипетських дерев'яних замків. Часто їх можна було назвати маленькими шедеврами через точність виконання та їх дизайну. Ключі зазвичай робилися з бронзи та заліза, але іноді навіть з дорогоцінних металів. Зазвичай їх носили на пальцях у вигляді кілець.

Але паралельно з ними використовувалися дверні замки з дерев'яними штифтовими болтами – так еволюціонували єгипетські замки зі штифтами. Принцип їх роботи полягав у тому, що ключ вставлявся у двері та підіймав металеві штирі, після чого він міг відсунути балку або засув у сторону.

Кельтські замки, тип 1

Дерев'яні штифтові замки з залізним ключем. Ключ у формі якоря вставлявся у щілину замку та повертався на пів оберта, так щоб два вістря заходили у дерев'яні штирі, які утримували засув на місці й підіймали їх. Потім у хід йшов ремінь, щоб витягнути болт.

Ще в епоху вікінгів люди у багатьох частинах Північної Європи почали використовувати замки зі штифтами, засновані на римських і кельтських замках з дерева й металу. Шпильки або дюбелі падали під власною вагою і утримували болт на місці. Дерев'яний ключ підіймав дюбелі з зазубень у засуві, щоб його можна було витягнути.

Дерев’яні замки з дерев’яними штифтами

Дерев'яні штифтові замки використовувалися у простих будівлях з часів вікінгів і аж до XX століття. Цей тип замку поступово мігрував на північ з давньої Південної Європи. Оскільки замки розташовувалися зовні дверей або стін, вони були надзвичайно вразливі.

Замок складався з квадратного блоку з бука або берези з пазами для двох, трьох або чотирьох штифтів, засува та ключа. Вони були недорогими й легко замінювалися при зламі. Дерев'яні штифти, що блокують рух засува, та ключ були зроблені з того ж матеріалу. У ключа було стільки ж зубців, скільки у замку. Щоб відкрити замок, ключ вставлявся у бічну частину корпусу замку, піднімаючи заховані всередині штифти, щоб можна було витягнути засув. Такі замки були знайдені у Швеції, Норвегії, Данії, Фінляндії, Естонії, Латвії, Німеччини, Швейцарії, Голландії, Греції, Іспанії та на Кіпрі. Варто сказати, що навіть сьогодні вони використовуються на територіях деяких країн Африки.

Греція (~1000 рік до н.е.)

Єгипетський дерев'яний запірний замок прийшов до Греції з Близького Сходу у 1100-1000 роках до н.е. Ці замки називаються давньогрецькими або спартанськими й, можливо, вважалися грецьким винаходом. Римляни перейняли цю концепцію з Греції й теж почали робити замки з металу.

Дерев'яні дверні замки спартанського стилю

Наступним етапом у розробці дверних замків було розміщення балки або засува на напрямних з внутрішньої сторони дверей. Засув відкривали, вставивши великий, кутовий металевий ключ через невеликий отвір у двері. Для замикання дверей, тонка мотузка або смужка шкіри була використана щоб втягнути засув у напрямну у дверній рамі. Жінки, наприклад, такий великий та важкий бронзовий ключ зазвичай носили на плечі.

Всі частини єгипетських і грецьких дверних замків були зроблені з твердого дерева, що обмежувало ефективність і зручність використання замку, адже дерево поступово пошкоджувалося завдяки тиску і руху бронзового/залізного ключа.

Римські рухомі засувні замки

Такі замки мали кілька різних моделей, але всі вони працювали більш-менш однаково: металевий ключ з двома зубцями вставлявся у вузьку щілину двері та поєднувався з двома отворами у балці або засуві, що дозволяло його витягати у будь-якому напрямку.

Джерело: Locks of wood and iron