Джейсон Борн - герой не з життєвих iсторiй

Кінематографісти люблять депозитні сейфові сховища набагато більше, ніж керівники банків. У фільмі вони є важливим інструментом для шпигунів – наприклад, Джейсон Борн витягував готівку та паспорти зі швейцарської коробки за допомогою пристрою, імплантованого в його стегно, – і магніт для хитрих злодіїв. Кінематографічні грабіжники здійснювали набіги на високозахищені сховища, проходячи тунелі ("Робота у банку"), свердлячи стіну ("Сексуальне чудовисько"), відключаючи сигналізацію ("Король злодіїв"), захоплюючи заручників ("Внутрішня людина") або просто підриваючи двері ("Темний лицар").

Кадр з фільму "Пограбування банку"	Кадр з фильму "Король ворів"

Злочинці реального світу приголомшували публіку настільки ж разючими атаками. Торік у Конроу, штат Техас, хтось пробив дах банку та розграбував його сховище. Грабіжники аналогічним шляхом зламали три роки тому два банки у Брукліні та Квінсі, де вони залишили порожні коробки, розкидані по підлозі. (Чотири людини були засуджені за злочин, який приніс їм понад 20 мільйонів доларів готівкою та товарами.) Ми писали про гучне пограбування депозитного сховища United California Bank 24 березня 1972 року у місті Лагуна-Нігель, де грабіжники забрали з осередків цінності на суму 12 мільйонів доларів.

Але такі удачі трапляються рідко. З 19000 пограбувань банків, про які було повідомлено ФБР, за останні п'ять років тільки 44 були пограбуваннями депозитних вкладів. Банки все частіше розглядають депозитні сховища як головний біль. Їх дорого побудувати, складно обслуговувати та не дуже вигідно. Чотири найбільші американські банки – JPMorgan Chase, Bank of America, Wells Fargo і Citigroup — рідко встановлюють їх у нових філіях. "Capital One" припинив здавати в оренду нові депозитні чарунки у 2016 році. За словами представника банку, все менше клієнтів хотіли їх отримати.

"Всі великі національні банки воліли б не займатися сейфовими сховищами", – сказав Джеррі Пльюард, президент невеликої страхової компанії "Сейф депозит", Чиказької фірми, що займається страхуванням депозитних сейфів. «Вони розглядають їх як застарілу послугу, яка не має стратегічного значення для них. Тому банки перестали вкладати у неї будь-які реальні ресурси". За його оцінками, близько половини депозитних сейфів у країні порожні.

Число відділень банків у Сполучених Штатах неухильно скорочується – на 10 відсотків за останнє десятиліття — і сейфи переміщаються, виселяються та іноді виявляються не на місці. У Мериленді великий банк закрив кілька відділень і втратив вміст сотень сейфів, згідно з позовом, поданим клієнтом, який сказав, що втратив золото та дорогоцінні камені на суму 500 000 доларів. У Флориді клієнт звинуватив Chase у втраті своєї коробки та всього її вмісту — монет, ювелірних виробів і сімейних реліквій на суму понад 100 000 доларів. (Вона подала до суду. Федеральний суддя постановив, що вона занадто довго чекала, щоб подати позов про недбалість, і прийняв рішення на користь банку.) У Каліфорнії клієнт Wells Fargo заявив, що банк випадково повторно орендував його ящик. Діамантове кольє та інші коштовності, які у нього були у ньому, так і не були знайдені.

Слово "safe" тепер не означає "безпечний". Коли такі справи передаються до суду, банк часто має перевагу. Ліана Сарібекян та її чоловік Агассі Аладжян орендували велику сейфову чарунку у відділенні Банку Америки в Юніверсал-Ситі, Каліфорнія, у 2012 році. Вони заповнили її ювелірними прикрасами, готівкою, дорогоцінними каменями та сімейними реліквіями, які вони хотіли зберегти у безпеці, оскільки вони ремонтували свій будинок. Сімейна пара заплатила 246 доларів за рік оренди. Через дев'ять місяців пані Сарібекян повернулася до відділення та виявила, що її ящик зник. Співробітники Банку Америки закривали офіс і відкрили усі свої депозитні сейфи. (Банк повідомив, що відправив кілька листів клієнтам про закриття філії. Сарібекян сказала, що ніколи їх не отримувала.) Коли Банк Америки забрав її речі зі свого складу, багато вмісту пропало безвісти. Власні записи банку до й після, написані його співробітниками, показали невідповідності, згідно з судовими протоколами. За словами пані Сарібекян, серед предметів, які зникли, були 44 необроблених діаманти, намисто з золота та діамантів, цінні монети та понад 24 000 доларів США у рідкісних монетах. Вона подала позов на банк до Верховного суду Лос-Анджелеса, вимагаючи компенсації у 7,3 мільйона доларів. Bank of America намагався закрити справу, пославшись на формулювання у своєму договорі оренди, в якій вказувалося, що орендар «бере на себе всі ризики», залишаючи майно у депозитній комірці. Але у 2017 році, після місячного судового розгляду, присяжні присудили пані Сарібекян 2,5 мільйона доларів за її втрачені речі, а також оштрафували банк на 2 мільйони доларів. Банк Америки потім оскаржив вердикт, стверджуючи, що будь-яке відновлення повинно бути обмежене Умовами, детально викладеними у договорі оренди: "відповідальність Банку за будь-які збитки пов'язані з депозитною коміркою з будь-якої причини не повинні перевищувати у десять разів річну орендну плату, яка стягується за коробку.”

Суддя Рита Міллер погодилася. Вона зменшила компенсацію за загублені речі до 2460 доларів і скоротила штрафні санкції до 150 тисяч доларів. "Ми були шоковані, розлючені та не вірили, що таке може статися», — сказав пан Аладжян. "Адвокати говорили нам дурні контраргументи, запитуючи: "Навіщо ви поклали стільки цінних речей до сейфа?». Ми відповідали, куди ще ви хочете, щоб ми їх поклали? Слово "safe" має означати "безпечний". Представниця Банку Америки відмовилася коментувати справу. Обмежувальні умови компанії не є незвичайними. Контракт із сейфовою коміркою Wells Fargo обмежує відповідальність Банку у розмірі 500 доларів США. Citigroup обмежує його до 500-кратної річної орендної плати, на той час як JPMorgan Chase має межу відповідальності у 25 000 доларів. Банки, як правило, стверджують, й часто суди погоджуються з тим, що клієнти пов'язані найостаннішими Умовами банку, навіть якщо вони орендували свої бокси роками або навіть десятиліттями раніше.